Викрадена

Анотація-пролог

– Говори «так», Саїдо! Це так просто. Скажи так і ніхто не постраждає.

Він увірвався на моє весілля. Страшний, дикий, ніби повстав із пекла.

І тепер тримає на прицілі мого нареченого, вимагаючи, щоб перед вівтарем я сказала «так» йому. Хоче силоміць зайняти його місце!

А в мене ноги підкошуються від одного погляду на його дике обличчя. На погляд, що пропалює до ребер.

– Навіщо? Навіщо я тобі? Навіщо все це?

- Ну, ти ж не хочеш бути останньою повією і віддатися в шлюбну ніч не своєму чоловікові! А її ти проведеш зі мною!

Розділ 1.

- Дівчата! Та тихо ж ви! Можете хоч хвилину посидіти смирно і послухати!

Тихо і смирно на думку батьків, це ні на що не відволікаючись. Випрямивши спини до натягнутої струни та склавши руки на колінах.

– Ну!

Обидві одночасно зітхаємо.

Доводиться прийняти покірні пози і висловити зосереджену увагу.

- Завтра дуже важливий день для нашої родини!

Урочисто оголошує батько, шумно видихнувши і навіть підвівшись. Майже як для тосту.

– Давид Багіров приїжджає на пару днів до нашого міста у справах!

Ще урочистіше повідомляє він. Прямо наче й справді. Чиєсь весілля. Або ювілей. Ще урочистіше, ніж колись повідомив нам про те, що купив цей чудовий будинок!

- І що?

Я мовчу. Але Таміла, звичайно, змовчати не може!

Вона старша сестра. Нехай і на рік. Але скрізь і завжди має бути першою! Ніколи не промовчить навіть там, де це просто необхідно!

– І!

Батько робить паузу багатозначно розкриваючи очі.

- Мені це коштувало дуже великих зусиль. Але я все ж таки вмовив пана Багірова зупинитися в нашому домі, поки він буде тут!

- Фуууууу, - Таміла округляє губи, видуючи повітря.

В принципі це майже точно передає і мій стан.

Я здуваюся, як повітряна кулька в розчаруванні.

У мене були свої плани найближчими днями! У Тамілі напевно теж, хоч я впевнена, що зовсім інші. А так нам доведеться розважати гостя. Навіть розслабитися у власному будинку не можна буде!

Напевно, він старий. І нудний. І, звичайно, пафосний і пихатий!

Мабуть, постійно тільки й робити, що догоджати йому доведеться! А він точно ще й буде незадоволений усім!

– Дівчатка. Зберіться! Це важливо!

Обличчя батька починає червоніти.

Ось! Знову тиск скаче!

І, між іншим, саме цей Багіров батька до того й довів!

Адже батько керує всім, що належить цьому мільйонеру у нашому місті! Кафе, ресторани, готелі, автосалони та заправки! Все на ньому!

Чи жарт, витримати таку шалену напругу і таку відповідальність! Цей Давид Багіров напевно ще й скнара, раз призначив батька одного управляти всім! Ось і довів його! Здоров'я зруйнував! І питає, звісно, ​​як із десятьох! Не дарма батько так нервує щоразу, коли їде до нього зі звітами! Аж потом весь обливається, а після приїзду цілий день не виходить зі свого кабінету! І виглядає так, наче на ньому землю орали!

Бракувало нам ще цього тирана і в нашому домі!

– Дівчатка.

Батько сідає назад у своє глибоке крісло.

Витягає з кишені зім'яту хустку, витираючи обличчя.

Ну ось. Одна думка про цього деспота уже довела його! А що буде, коли той ще й оселиться у нашому домі? Жах!

- Це правда. Важливо. Ви ж знаєте, як я вас люблю!

Ой. Щось я починаю напружуватись! Тепер спина вже сама витягується у струну від напруги. Потай дивлюся на Тамілу. Вона теж здогадується, що такий початок, це не випадково. Уся перетворюється на увагу. Навіть вилку стискає так, що кісточки пальців побіліли!

– Для вас, дівчатка! Все для Вас! Я так мріяв! Так сподівався! Що зможу успішно видати вас заміж! Щоб ви королевами в мене стали! А що для цього потрібно? Правильно! Гарне посаг! Чим більше придане, тим солідніший і почесніший наречений!

– І…?

Ми не витримуємо разом. Повисає така пауза, що чути, як тиша дзвенить. Її ножем різати можна!

– І… Так уже вийшло. Старий я дурень! Не можна людям похилого віку в ігри молодих грати!

– Батьку. Говори вже все, як є! А то ти і мене до нервових судом зараз доведеш!

Мама сідає навпроти. Стискає мою руку.

– Одним словом… Я… Вирішив вкласти в інвестиції капітал. Великий капітал! Ну, та ще трохи зіграти на біржі! Загалом так вийшло. Вклав я велику суму. Величезну! І більшість цих грошей належать Давиду Багірову! Я думав, все встигну! Поверну угоди, отримаю прибуток, а його гроші покладу на місце! Але я прогорів, дівчатка. Повністю прогорів!

- О Боже!

Мама судомно починає пити воду прямо з графину.

– Ми що? Ми тепер жебраки?

Таміла витріщає очі так, що вони мало не лопають.

Та я й сама в шоці.

Як? Ну, як батько додумався до такого? Він же завжди! Все життя був чесним та розважливим! Жодної сумнівної угоди! Завжди казав, що ризик справа хоч і шляхетна, але надто вже ненадійна! Що краще менше отримати, але чесно та спокійно заробити!

– Ні!

Батько рішуче стискає руку в кулак.

– Ні. Ми не злиденні. Звичайно, ні! Але… Загалом, дівчатка! Ви повинні зробити все, щоб сподобатися Багірову! У нас є лише один вихід! Щоб він узяв одну з вас за дружину!

- О Боже!

Мама обмахується широкою серветкою.

– Це твій вихід? Ти у своєму взагалі розумі? Хіба не знаєш? Такі, як він, просто так не одружуються! Та у них усі шлюби розраховані на сто років наперед! Напевно, його батько ще з його дитинства вже уклав договір на шлюб! З дівчиною, яка йому рівна! З такої ж впливової та багатої родини, як і він! Для них же весілля це що? Злиття капіталів та влади!

- Не обов'язково, Джана. У Давида два старші брати. Бадрид та Арман. Імперія Багірових, звичайно, перейде до Бадрида як до старшого. Арман також, як другий, візьме на себе чималу відповідальність. Вони можуть відступити від шлюбних договорів. Адже це злиття влади та капіталів! Злиття імперій! А Давид молодший! З нього і попит набагато менший! Якщо він захоче, то зробить одну із вас своєю дружиною! Я думаю, йому це дозволять ... Так що ваша справа, щоб він захотів!