Поліна, я на колінах!

Поліна.

Все водночас перевернулося для мене з ніг на голову. Мій любий таточко, залишившись вдівцем, через декілька років одружився знову. Взяв собі за дружину жінку з двома синами. Тепер спокійне та розмірене минуле життя, залишилося лише пригадувати. Берегти глибоко в серці щасливі моменти, коли в мене була “справжня” родина.

Мама померла коли мені було тринадцять і це був найскладніший та найболючіший період в моєму житті. Та важко навіть порівнювати з тим, що відбувається зі мною зараз, в мої шістнадцять.

Через нервові зриви, почала стрімко набирати вагу. І вже за декілька місяців із симпатяги перетворилася на товстуху-Поллі!

Це якщо коротко про всі мої негаразди.

А зараз сховалася в кутку нашого садка, щоб бодай хоч трішки побути в тиші і на самоті зі своїми роздумами. Та навіть сюди доноситься пісня групи Бумбокс - Поліна, яка здається вже сотий раз лунає по колу. Ненавиджу її! А мій “любий” зведений братик з превеликою радістю цим користується, виводячи мене з рівноваги.

Майкл і Данієль, сини моєї мачухи. Що я можу сказати! Та хай буде проклятий той день, коли я вперше познайомилася з цим… Замислилася! Та не на довго! Чомусь з усіх епітетів слово “покидьок” підходить найкрасномовніше під опис молодшого з двох зведених братів. Отже продовжимо розповідати спочатку про Майкла! З ним у мене різниця у віці трішки більше місяця. Тож йому шістнадцять! Вдумайтесь! А поводиться, як нахабний, розбещений, підлий хлопчисько-розбишака, який не лише скрізь суне свого носа, дражнить на кожному кроці, а ще й норовить кожну хвилину утнути якусь гидоту.

Наприклад. Нещодавно був день Народження мого батька,  ювілей до того ж. Вирішила зробити приємність, спекти самотужки святковий торт, який, вийшов дивовижно красивим. Але ж цей паскудник примудрився підсипати у тісто, мабуть, цілу тонну солі, бо смаколик виявився настільки солоним, що неможливо описати. Як і передати, як прикро почувалася перед гостями татка. Мачуха підлила олії у вогонь, нагримала натякнувши, що я ще й досі не подорослішала, а вдаюся до банальних пустощів, зіпсувавши свято всім.

Щодо Данієля… Я знову замислилася й почала нервово покусувати губи. Якщо чесно, то виявилося, що знаю не так вже й багато.

З загальновідомої інформації, вони обидвоє народилися в Америці, коли їх мати була у шлюбі за американцем. Потім їх батьки розлучилися і вони з матір'ю повернулися в Україну.

Данієль старше нас з Майклом… Це що я щойно об'єднала себе і  того дурбецала? Добре! Добре! Не буду відволікатися через усяких…

Так от, йому двадцять три. І від одного погляду на нього в мене тремтять коліна і все інше, що лише може тремтіти. Бо він, справді, неймовірно привабливий. А ще є суттєвий плюс, він не шкодить, на відміну від Майкла. Але є і ложка дьогтю у цій діжці з медом - не помічає мене, від слова зовсім! Якщо пусте місце, то це про мене!

—  Ось ти де! - промовив батько, який тихо підійшов та сів поряд зі мною на дерев'яну гойдалку.

—  Ти злякав мене! - спохватилась.

—  Доню! - почав він. - Ти стала дуже нервовою останнім часом.

Ще б пак! Тут не станеш нервовою з цим Майклом! Та вже за щастя, що я взагалі з глузду не поїхала, кожну хвилину очікуючи чергової підлянки від нього.

— Клара порадила хорошого психолога…

А ще нового охоронця і водія. Не жінка, а кадровий агент!

Тато, пройшовся долонею по моєму неслухняному волоссю на голові.

Не треба бути провидицею, щоб здогадатися до чого він хилить. Б’юся об заклад, Клара переконала, що я мала психічка.

— В мене все добре! - швидко проспівала бадьорим голосом, аби лише приховати, що насправді відбувається глибоко в моїй душі, та зобразила задоволену посмішку. Батько недовірливо примружив очі.

Люба Клара! Моя нова недоматуся! Знову вдає з себе турботливу та щиру! А наступний крок? Спровадить мене кудись? Чи зачинити в психіатричній лікарні? Від останнього припущення холодок пройшовся по хребту! Та й так вона вже прибрала до рук: батька, бізнес. Крутить ним як хоче!

— Любий! Можна тебе на хвилинку? - від неї ніде не сховаєшся.

Ось зупинилася зо п'ять кроків від нас, витримавши відстань. Одягнена з претензією на “вишукану леді”.  Ніжно-блакитна блуза й довга спідниця з синього шифону. Та й тактовність аж зашкалює!

— Так, Кларо! - батько вмить підхопився та покрокував їй назустріч.

От і розмову закінчено. Мої п'ять хвилин на сьогодні вичерпано. Треба розповідати, як вона діє на мого батька, чи й так все зрозуміло?

___________

Хочу зауважити одразу, книга не є комерційною, тому вдячність у вигляді коментарів чи сердечок, вітається. Welcome to my world!