Обкладинка аудіокниги «Спокута любов'ю»
Ознайомчий фрагмент

Характеристики видання

Автор:
Анна Пахомова
Жанр:
Сучасний любовний роман, Драма
Тривалість фрагмента:
6 хв
Мова:
Українська
Формат на сайті:
Аудіофрагмент (Розділ 1)

Аудіо на сайті

🎙️
ОзвученняСтудійний звукозапис українською мовою зі збереженням темпу та атмосфери твору.
🎧
Онлайн-плеєрВбудований плеєр дозволяє прослухати вступний розділ безпосередньо у браузері.
🛡️Твір розміщено як ознайомчий фрагмент.

Спокута любов'ю

Анна Пахомова

Ознайомчий аудіофрагмент • Розділ 1
⏱️ 6 хв

Слухати початок твору онлайн

На Booka Radio доступний вступний ознайомчий розділ для знайомства з історією, озвученням та манерою читання перед покупкою чи повним прочитанням.

▶
Офіційний YouTube-канал Booka Radio56 тис. слухачок • 830+ студійних релізів
YouTube канал →

«— Ти забрала дещо моє, — каже незнайомець біля воріт дитячого садка, дивлячись просто мені в очі. — Не пам'ятаю, щоб ми зустрічалися. Що такого я могла у вас узяти? — Її.»

— Із першого розділу книги «Спокута любов'ю»

Про книгу

У сучасному любовному романі 'Спокута любов'ю' Анни Пахомової спокійне життя головної героїні руйнується в одну мить. Коли на порозі з'являється владний незнайомець, літературний троп про таємну дитину перетворюється на безжальну війну за опіку, змушуючи героїв балансувати на межі тропу від ненависті до кохання. Чи стане ця боротьба за доньку їхньою спокутою, чи лише початком руйнівної гри, де переможців не буде?
📖
Текстовий фрагмент для читання

Розділ 1

⏱️ ~7 хв читання📝 1173 слів

1 Марта

Сама не розумію, чому, але почувалась я тривожно. Наче хмара нависла над головою, і готова ось-ось пролитись дощем. Я запевняла себе, що просто накручуюсь. Просто занадто вірю в гороскоп чи ретроградний місяць. Що можливо просто зараз магнітні бурі. І той погляд, який я відчуваю забираючи Лесю з дитячого садка мені просто здається.

Бо на роботі дуже важливий проєкт, я майже не сплю, намагаючись завершити його вчасно, от і здають нерви.

- Мам, а ми підемо до фонтану? - Леся тримається за мою ручку, іншою поправляє крихітний заплічник у формі плюшевого зайця.

- Не сьогодні, персик, - хитаю головою. Думаю. як би швидше купити щось на вечерю в супермаркеті, бажано швидкого приготування і бігти до лептопу.

- А коли?

- Як мама завершить важливий шматок роботи.

- У тебе постійно якась робота! Давай ти звільнишся і будеш водити мене в парк і на дитячий майданчик…

- Але нам потрібно десь брати грошики на розваги і на їжу…

- А давай знайдемо тата? Він буде ходити на роботу, як у Наталочки…

- А давай просто купимо сьогодні щось смачненьке, - намагаюсь забалакати малу, щоб викинула з голови ці мрії про тата. Більше жодних чоловіків в моєму житті! - Сосиску хочеш?

- Хочу жуйку і кіндер, і ляльку, таку як Наталочці купив тато…

- Ляльку куплю як закрию проект, - швидко обіцяю я.

- А це довго?

- Ні. Сподіваюсь, що ні.

Леся перемикається нарешті на опис ляльки. А у мене стискається в грудях. Життя самодостатньої жінки іноді не таке райдужне, як би мені хотілось. Страшенно боляче, що я не можу купити Лесі все те, на що вона заслуговує. Найкращі іграшки, найкращих репетиторів, відпочинок за кордоном. Адже після розлучення з чоловіком у мене залишились борги і жодної підтримки. Навіть бізнес, який ми будували разом, він безсоромно забрав собі.

Довелось будувати своє життя з нуля.

Проте щиро сподіваюсь, що після завершення проекту начальник випише премію, і я нарешті зможу потішити свого маленького персика. А зараз все що я можу їй дати - свою безмежну любов. Іноді здається, що я люблю її аж занадто сильно. Але я не можу це зупинити. Леся - все що у мене є. Вона витягнула мене з такої чорної діри, в яку можуть скотитись лише жінки, яких зрадили і розтоптали. Двічі.

В супермаркеті ми надовго не затримуємось. Купую малій ї улюблені сосиски, собі пачку цигарок і поспішаю додому.

Наступний ранок починається за звичку з кави і прочитання гороскопу. День обіцяє бути напруженим, але зорі планують потішити Левів позитивними змінами. Я сподіваюсь, що саме це передбачення стосується завершеного проєкту. Я ще вночі скинула його на експертизу.

Завожу Лесю в садочок, поспішаю в офіс. Цілий день як на голках. Ігор з інженерного відділу намагається фліртувати - наш визнаний бабій офісу не може змиритись з тим, що я одна для нього недосяжна ціль. І час від часу намагається йти на штурм. Дівчата з економічного відділу мене бісять. Постійно обговорюють колег і видумують нісенітниці. Шеф у нас специфічний. Занадто різкий і його важко застати в офісі. Не розумію, чому я не наважуюсь знову пірнути у вільне плавання. Напевно страх невизначеності не дає. Переживши кілька болючих невдач важко знову повірити у власні сила. Зламавши крила страшно розправляти їх знову, навіть якщо рани вже загоїлись. А найгірше те, що мені не має кого звинувачувати в своїх невдачах, окрім себе. Я сама все зруйнувала.

- Марто, шеф викликає до себе, - нарешті дочекалась виклику після обіду.

Хоч би з проектом все було гладко. Хоч би він пройшов експертизу замовника.

В кабінеті начальника на всю працює кондиціонер. На вулиці ще не літо, але шефу вже спекотно.

- Викликали? - для годиться питаю я.

- Так, зайди, - він махає рукою, вказуючи на вільне місце за столом для нарад. - Зараз зайде ще Оксана.

Я сиджу. Мені тривожно. Хочеться вже почути - впоралась я з завданням чи ні.

Оксана входить за мить. Повненька керівниця нашого відділу, яка іноді здається мені справжньою людожеркою. Така зла і уїдлива вона буває, якщо їй хтось не подобається.

- Отже, щодо вашого проєкту по “Аквантії”, - шеф кладе долоню на синю теку з паперами. - В цілому непогано, - з мене випускають повітря мов з повітряної кульки. - Замовники задоволені нашим підходом. Але є певні зауваження…

- Я виправлю, - я киваю.

- Ні, Оксана сама займеться цим, - шеф підсуває теку з паперами до моєї керівниці. - Розумієш, Марто, ми зараз знаходимось в певних кризових умовах, - він дивиться мені прямо в обличчя, а його голос стає тихішим. Напевно, щоб я уважніше слухала. - Тож ми вимушені оптимізувати штат працівників. Ви гарний інженер-технолог, ваші рішення нестандартні, і я впевнений ви легко знайдете іншу роботу.

- Ви мене звільняєте? - сухо уточнюю я. Звісно я цього не чекала. Але замість болю відчуваю навіть якесь полегшення. Наче я досягла дна і тепер з усіх сил відштовхуюсь від нього ногами, щоб випірнути.

- Скорочуємо.

- Премії за виконаний проект не буде?

- Ну чому ж? Фірма виплате вам вихідну допомогу в розмірі премії, - Оксана намагається щось сказати, але шеф загрозливо дивиться на неї. Що ж принаймні в цього чоловіка є якісь поняття справедливості.

- Дякую, - я киваю йому. - Було приємно працювати у вашій компанії.

Виходжу з кабінету. Трохи розгублена. Але не вбита, це точно. Мене вбили набагато раніше. Будуть виплати і короткий перепочинок перед новим забігом в гонитві за щастям.

Зате Леся буде рада. Нарешті побудемо з нею вдвох. Я навіть усміхаюсь.

Збираю свої речі, не чекаючи наказу на звільнення. Оксана незадоволено сопе, так ніби обіцяна шефом премія буде виплачена з її кишені. А може тому, що виправляти помилки в моєму проекті їй буде складно, і вона роздратована цим шматком роботи. В тім все це не важливо.

Я їду в садочок. Мрію, що висплюсь завтра і буду цілий день сидіти в квартирі з малою.

Що ж зрештою гороскоп не обдурив. В моєму житті настали кардинальні зміни.

Біля воріт садочку як завжди стоять автомобілі батьків. Я їх обходжу. не звертаючи уваги, що дверцята сріблястого джипа відчиняються.

- Марта! - з подивом чую своє ім'я. Повертаюсь на звук. Чоловік мені не знайомий.

Кидається в очі його зріст. Він справжній велет супроти моїх метр п'ятдесят п'ять. Широкий в плечах, зі статурою атлета. Здається сорочка на його біцепсах може тріснути в будь-яку мить. Обличчя вольове, безперечно мужньо-красиве. Високі вилиці, прямий ніс, темні брови, пом'якшують його різкість лише довгі пухнасті вії. Він невмолимо схожий на когось знайомого і близького.

Розумію, що занадто довго розглядаю незнайомця. Він теж ніби прицінюється до мене.

- Ви до мене зверталися? - питаю, коли мовчання вже стає нестерпним.

- Ти забрала дещо моє, - каже він.

- Не пам'ятаю, щоб я вас взагалі десь зустрічала, - мене дуже сильно бентежить те, що він мене знає. Хто він, красунчик з обкладинки журналу і очима темними як смертний гріх? - Тому ваша фраза дивно звучить. Що такого я могла у вас взяти?

- Її, - кивок за паркан, де видно як з іншими дітлахами грається Леся.

Серце моє ніби крижаніє. До горла підкочує важка грудка. Я машинально хитаю головою.

- Вона тільки моя. Офіційно.

- Це ми ще побачимо, - голос незнайомця ріже нерви як скальпелем.

Ознайомчий уривок твору «Спокута любов'ю» (Анна Пахомова). Повна аудіоверсія доступна у студійному записі Booka Radio.

Booka Radio Audiobooks
💬

Як вам початок аудіоісторії «Спокута любов'ю»?

Ваша оцінка допомагає іншим слухачкам та читачкам обрати твір на вечір:

Інші аудіокниги авторки Анна Пахомова

Всі твори авторки →
Бібліотека Booka Radio

Більше українських аудіоісторій

Досліджуйте каталог аудіокниг: знайомтеся з новими творами, слухайте ознайомчі фрагменти онлайн та читайте матеріали про авторів у нашому блозі.

Ще в цьому жанрі

Схожі аудіокниги

Увесь каталог →