Подарунок

— Ти мій подарунок, правда, я замовляв, щоб дівчина була у червоній сукні та білизні, – усміхаючись, промовляє до мене чоловік, від його голосу мурашки розсипаються по шкірі. Що значить "замовляв"?

— Ви не маєте права мене торкатися, – обурено кажу та намагаюсь відійти назад, але за декілька кроків врізаюсь у стіну.Поки я гублюсь від цього, чоловік підходить впритул до мене, його запах заповнює легені. Він пахне алкоголем та м'ятою, а ще мускатом. Дивне поєднання, але моїм рецепторам подобається.

— Я маю право на все. Я замовляв незайману, але без цих ігор, хоча мені подобається, – шепоче на вушко, у мене від його голосу коліна тремтять. Де ж Майя?

— Тільки ви помилилися, я не вона, – емоційно кажу, поки його руки стикають мою талію. Заплющую очі від задоволення. Чому я отримую задоволення? Він чужий чоловік, у мене є наречений Микита. Що я роблю?

— Відпустіть, у мене є наречений. Я буду кричати, – намагаюся вирватись з солодкого полону, але сталева хватка не дає й шансу.

— Маленька, мені вже надоїло гратись, – усміхаючись, промовляє та цілує мене в губи так, ніби хоче з'їсти. Його язик вривається у мій рот та витворяє таке.

Це мій перший поцілунок, я геть не вмію цілуватись, але замість відігнати від себе, я починаю відповідати. У мене колінка тремтять, та я вся тремчу від дивного відчуття. Його руки спускаються до моїх сідниць, а тоді стискають їх до болю.

Крізь поцілунок проривається тихий стогін, від якого збентеження опановує розум. Я намагаюся зупинити його, але не виходить, тоді у голові з'являється божевільна ідея, і я кусаю його за губу.

Це допомагає, він зупиняється. Сині очі, у яких вже літають блискавки, з усмішкою на мене дивились. Я намагалася відновити дихання, поки чоловік злизував кров із своєї губи. Ця дія викликала стоні мурашок по шкірі, внизу дивно зводило, що лякало мене, але й породжувало дивні нові відчуття.

— Я...я, – намагаюся щось сказати, але слова застрягають у горлі, серце б'ється так гучно, що я відчуваю стукіт у скронях. Руками торкаюсь прохолодної стіни та не можу відірвати погляд від синіх очей.

— У мене вперше така чуйна. Доведеться доплатити за тебе, – шепоче мені на вушко, а я не уявляю, як пояснити, що це помилка? Мені необхідно тікати, поки я не зайшла надто далеко.Що я роблю? Сором.

— Я не та дівчина, – кажу та намагаюсь втекти до дверей, але міцні руки швидко затискають мене у свої обійми.

— Я хочу тебе, і мені плювати на все, – роздратовано промовляє, а я намагаюся придумати, що робити. Це не правильно, все не правильно.

Ми підходимо до столика з напоями. У голові знову божевільні думки з'являються.

— Я хочу пити, будь ласка, – усміхаючись, кажу, знав би він, як мені важко усміхнутися зараз.

На щастя, чоловік відпускає мене, а я, замість того щоб діяти, дивлюсь на нього. На чорний костюм, який підкреслює накачане тіло, на чорне волосся, на шрам біля брови, на губи, які дарували неймовірні відчуття. Тіло одразу ж охоплює жар, немов температура піднімається тільки від одного погляду на незнайомого мені досі чоловіка.

Аллах..

Візьми себе в руки, Айла.

Скидаю дивний туман і непомітно беру в руки пляшку шампанського, поки він доливає собі віскі. Замахуюсь і б'ю його по голові, серце немов біля п'яток опиняється, я дивлюсь, як чоловік падає, та тікаю геть.

Тіло тремтить, воно мов з вати, геть не хоче слухатись. А якщо я вбила його? Може, повернутися?

— Я помолюся Аллаху за твоє здоров'я, – кажу та відкриваю двері.

Поправляю сукню та намагаюсь знайти вихід, але мене перехоплює моторошний чоловік. Від нього тхне алкоголем, що мене аж нудить. Я намагаюся відбитися від нього, але він сильніший. Виродок затягує мене в іншу кімнату. Що це за місце таке?