Договір з блогером

Продовження історії Міки із книги"Блондинка для байкера" (клікабельно)

— Міко, ти що жартуєш?

— Ні, Андрюхо, я серйозно. Ну давай, що ти ламаєшся?

— Не іронізуй!

— Ну, будь ласка, поганяймо, бо мені Макс з Дімою вічно програють!

— У тебе язик заплітається, а ще й втираєш тут щось... Тим паче потрібно закруглятися, комусь завтра на роботу! — от гівнюк!

— Я в курсі, що на роботу, не сип сіль на рану!

Так я проводила останній день своєї міні-відпустки: ми сиділи з Андрієм в парку недалеко від мого дому, він забрав мене із нічного клубу, де ми разом з Ірою відривалися на повну.

За 7 годин до цього

Ми сиділи з Ірою у мене вдома, їли суші й дивилися фільм. І раптом цій божевільній Ірці в голівоньку прийшла геніальна ідея, яку вона одразу ж озвучила.

— Міко, щось нудно цю фігню втикати. Давай краще в клуб, га? Відірвемося, а  може і кавалерів підчепимо, — вона розтягнулася у посмішці, наче той кіт, який об'ївся сметани!

— Мені на роботу завтра. Чи ти забула, що моя відпустка помахала мені папа й обернулася жопкою? — зауважила.

— Ну Міко, не будь занудою! Ніби перший раз нам іти роботу після клубу. Давай,буде весело, врешті-решт, потрібно ж відірватися перед важкими робочими буднями!

— Я так розумію, ти не відчепишся.

— Ні! — сказала вона і надула свої пухлі від природи губки.

Я знала, що якщо ця дівчина чимось загорілася, то її не зупиниш і це мені у ній страшенно подобалося. Вона йшла напролом до поставленої мети й цього мені потрібно у неї ще навчитися. Ну, не можу назвати себе слабохарактерною, ця риса залишилася у минулому, але інколи мені потрібно дати прискорення, яке власне і давала Ірка. Це потрібно дякувати танцям за таку подругу, адже саме там ми й познайомилися.

На вулиці була ще весна, але літо ось-ось мало вступити у свої законні права, тому переривши мій гардероб, ми одягнулися у джинси. Зверху я одягла білу майку на тоненьких бретельках, бо у клубі, на відміну від вулиці, буде спекотно, а Ірка — червону, схожу на мою.

— Одяглися, як сестри! — дивлячись у дзеркало, говорила я.

— Головне, що красотки! Не накручуй себе, все ок! — у дзеркалі я побачила щиру посмішку, адресовану моїй скромній персоні.

Коли зі зборами було закінчено, ми викликали таксі та поїхали у клуб "Егоїст". Він популярний тим, що тут доволі часто танцюють чоловічий стриптиз і тусується багато золотої молоді. Дівчата табунами біжать туди через сексуальних стриптизерів, а хлопці, щоб підчепити на одну ніч кралю.

Вибрала цей клуб Ірка не просто так, як ви вже встигли зрозуміти, вона запевняла, що мені потрібен кльовий мужик і секс без зобов'язань. Я ж так не думала, але якщо добре покопирсатися у собі, то думала, ще й як думала, але сміливості щось не вистачає ніяк. От не могла так! У мені ще й досі літало те мале, наївне дівчисько, яке вірило у щиру любов!

За час дружби з Ірою я зрозуміла одне просте правило: не перечити, коли її очі загорілися від геніальної ідеї!

У клубі було досить людно, як на одинадцяту вечора. Ми знайшли вільний столик у кутку зали та вмостили свої п'яті точки за нього і коли вже спиртне з шаленою швидкістю почало ганяти кров нашими тілами, ми пішли на танцмайданчик. Алкоголь розв'язав наші тіла і ми віддалися у полон музиці.

— Ірка, я у туалет! — прокричала на вухо їй і дочекавшись кивка, пішла повз людей.

Зробивши свою справу, повернулася назад, але Ірки уже не було. Я почала бігати очима по закладі й помітила дівчину біля барної стійки. Вона сиділа на кріслі, а біля неї двоє хлопців. Знаючи її характер і жагу до пригод, я підійшла до тієї компанії.

— А ось і вона! Знайомтеся, це моя Міка, — сказала дівчина показуючи у мій бік. — А це Влад та Олексій.

— Приємно познайомитися, — проговорила я.

— А мені як приємно, — сказав Олексій та поцілував мою руку.

Влад також привітався, але його увага була прикута до Іри. Судячи із зовнішності хлопців, складалося таке враження, ніби вони зійшли з обкладинки журналу, але мене це не приваблювало. Я знала, що за зовнішністю і милою посмішкою можуть ховатися різні несподівані сюрпризи.

Відкинувши всі думки, почала веселитися і не думати про минуле. Хлопці явно вирішили нас напоїти, тому що пили ми все, чого тільки душа бажала і щоб провітрити сп'янілу голову, ми всі разом пішли танцювати. На собі я ловила зацікавлений погляд Льоші, але мені було все одно, я насолоджувалася танцем та музикою.

З часом Іра сказала мені, що Влад запросив її поспілкуватися у більш інтимній обстановці. Про себе відмітила, що він їй дуже сподобався і незважаючи на алкоголь у крові, дівчина зуміє за себе постояти, тому і відпустила, але перед тим взяла слово, що якщо щось піде не так, то вона дасть знати.

Щоб не провокувати долю, набрала Андрія, аби він мене забрав додому. Та й Олексія потрібно було відшити, а то б він мене точно просто так не відпустив, а скандалу не хотілося. Ніколи не знаєш, що у незнайомця в голові.

Андрій з'явився приблизно через півгодини. І от тепер я сиджу з ним у парку і прошу покататися, але він, зараза, проти!

— Я тобі казала, що ти гірше мого старшого брата? — завелася.

— І не один раз, тепер давай-но я тебе відвезу додому. Тобі на яку годину на роботу?

— А чого питаєш?

— Хочу навести тобі будильник і завтра подзвонити, щоб перевірити чи ти встала.

— Мені на 11:00 і будильник я навела. Але дякую за турботу, татку!

— Ха-ха, Мік, дуже смішно.

— Повністю з тобою згідна!

Вітаю вас на сторінках даного роману. Найпеше що хочу вам повідомити так це те, що це друга частина дилогії і щоб краще ознайомитись з головними героями вам варто почитати книгу  "Блондинка для байкера" (клікабельно)